ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ
--------------------------------
Будівельні матеріали
БЕТОНИ. ПРИСКОРЕНI МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МОРОЗОСТIЙКОСТI ПРИ БАГАТОРАЗОВОМУ ЗАМОРОЖУВАННI ТА ВIДТАВАННI
ДСТУ Б В.2.7-49-96
(ГОСТ 10060.2-95)
ПЕРЕДМОВА
1. РОЗРОБЛЕНИЙ
Науково-дослідним, проектно-конструкторським i технологічним інститутом бетону та залізобетону ( НИИЖБ ) Російської Федерації
2. ПРИЙНЯТИЙ
Міждержавною науково-технічною комісією із стандартизації та технічного нормування в будівництві (МНТКБ) 22 листопада 1995 р.
3. ВВЕДЕНИЙ
Наказом Держкоммістобудування України від 01.11.96 р. N 189 на заміну ГОСТ 10060-87 в частині другого i третього методів визначення морозостійкості.
ЗМIСТ
- Галузь використання
- Нормативні посилання
- Визначення
- Засоби випробування та допоміжна пристрої
- Порядок підготовки до проведення випробування
- Порядок проведення випробування по першому методу
6.1. Випробування за другим методом
6.2. Випробування за третім методом
7. Правила обробки результатів випробування
Даний стандарт поширюється на важкі, дрібнозернисті i легкі бетони, крім легких із середньою густиною менше D1500, та щільні силікатні бетони. Стандарт встановлює базовий для бетонів дорожніх i аеродромних покриттів (другий) i прискорені для всіх видів бетонів (другий i третій) методи визначення морозостійкості при багаторазовому заморожуванні i відтаюванні у розчині солi.
У даному стандарті використано посилання на такi стандарти:
ГОСТ 4233-77 - Натрій хлор
ДСТУ Б В.2.7-47-96 - Бетони. Методи визначення морозостійкості. Загальні вимоги
ГОСТ 23732-79 - Вода для бетонів та розчинів. Технічні умови.
У даному стандартi прийнятi терміни та визначення згідно з ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0)
4 ЗАСОБИ ВИПРОБУВАННЯ ТА ДОПОМIЖНI ПРИСТРОЇ
4.1 Обладнання для виготовлення, зберігання i випробування бетонних зразків повинно відповідати вимогам ГОСТ 10180.
4.2 Морозильна камера, що забезпечує досягнення i підтримання температури до мінус (18±2) °C (другий метод) та до мiнус (50±5) °C (третiй метод).
4.3 Технічні ваги з точністю вимірювання у відповідності з метрологічною забезпеченістю методу.
4.4 Хлористий натрiй згiдно з ГОСТ 4233.
4.5 Вода для одержання розчину хлористого натрiю згiдно з ГОСТ 23732.
4.6 Дерев’яні прокладки трикутного перетину висотою 50 мм.
4.7 Ванна для насичення зразків 5%-вим водяним розчином хлористого натрiю,
4.8 Ванна для відтаювання зразків бетону, яка обладнана пристроєм для підтримання температури розчину хлористого натрію у межах (18±2) °C.
4.9 Ємності для випробування зразків на морозостійкість довжиною, шириною, висотою відповідно 90 х 90 х 110 i 120 х 120 х 140 мм, мають товщину стінок (1,0±0,5) мм.
4.10 Сітчастий контейнер для розміщення основних зразків.
4.11 Сітчастий стелаж для розміщення зразків у морозильній камері.
П р и м i т к а. Ванни, ємності i стелажі виготовляють iз корозійностійкої (нержавіючої) сталi або іншого корозійностійкого матеріалу.
5 ПОРЯДОК ПIДГОТОВКИ ДО ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ
5.1 Бетоннi зразки виготовляють i відбирають згідно з 4.5-4.10 ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0).
5.2 Основні i контрольні зразки бетону перед випробуванням насичують 5%-вим водяним розчином хлористого натрію при температурі (18±2) °C згідно з 4.11 ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0).
5.3 Контрольні зразки через 2-4 години пiсля витягування iз розчину випробовують на стиск згідно з ГОСТ 10180, а для серії зразків бетону дорожніх i аеродромних покриттів додатково визначають масу зразків.
Основнi зразки пiсля насичення піддають випробуванням на заморожування i відтаювання.
6 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ
6.1 Випробування за другим методом
6.1.1 Умови завантаження у морозильну камеру i заморожування зразків приймають згідно з 6.2-6.5 ДСТУ Б В.2.7-48 (ГОСТ 10060.1).
6.1.2 Розчин хлористого натрію у ваннi для відтаювання зманюють через кожнi 100 циклів заморожування i відтаювання.
6.1.3 Основнi зразки через 2-4 години після проведення відповідного числа циклів заморожування i відтаювання виймають iз ванни i випробують на стиск згідно з ГОСТ 10180, а для серiї зразків з бетону дорожніх та аеродромних покриттів додатково визначають масу основних зразків.
6.2 Випробування за третім методом
6.2.1. Основнi зразки, якi насиченi 5%-вим водним розчином хлористого натрiю, поміщають у заповнену таким же розчином ємність для випробування зразків на морозостійкість. Зразки встановлюють на двi дерев'янi підкладки, при цьому відстань між зразками та стінками ємності повинна бути рівною (10±2) мм, шар розчину над поверхнею зразкiв повинен бути не менше 10 мм.
6.2.2 Число циклів заморожування i відтаювання приймають згідно з таблицею 3 ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0).
6.2.3 Розчин хлористого натрію в ємності для заморожування i відтаювання змінюють через кожнi 20 циклів.
6.2.4 Основнi зразки поміщають у морозильну камеру при температурі повітря в нiй не вище 10 °C у закритих зверху ємностях так, щоб вiдстань мiж стiнками ємностей i камери була не менше 50 мм. Пiсля установлення в закритій камерi температури мiнус 10 °C температуру знижують на протязi (2,5±0,5) годин до мiнус (50±5) °C i витримують (2,5±0,5) години. Далi температуру в камерi пiдвищують на протязi (1,5±0,5) годин до мiнус 10 °C, i при цiй температурi вивантажують iз неї ємностi iз зразками. При заморожуванні кубів з ребром 70 мм час зниження i витримування температур зменшують на 1 годину.
6.2.5 Куби з ребром 100 мм відтаюють на протязі (2,5±0,5) години, з ребром 70 мм - (1,5±0,5) години у ваннi з 5%-вим водяним розчином хлористого натрiю температурою (18±2) °C. При цьому ємності занурюють у ванну таким чином, щоб кожна з них була оточена шаром розчину не менше 50 мм.
6.2.6 Основнi зразки через 2-4 години пiсля витягнення iз ємностi випробовують на стиск згiдно з ГОСТ 10180. Для бетону дорожнiх i аеродромних покриттів попередньо визначають масу зразкiв.
7 ПРАВИЛА ОБРОБКИ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАННЯ
7.1 Марку бетону за морозостійкістю приймають за відповідну тій, що вимагається, якщо середнє значення міцності на стиск основних зразків після установлених (таблиця 3 ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0)) для даної марки числа циклів поперемінного заморожування i відтаювання зменшилась не більше ніж на 5 % у порівнянні із середньою міцністю на стиск контрольних зразкiв. Для бетонів дорожніх i аеродромних покриттів втрата маси основних зразків не повинна перевищувати 3 %.
7.2 Якщо середнє значення міцності бетону на стиск основних зразків пiсля проміжних випробувань у порівнянні з середнім значенням міцності бетону на стиск серiї контрольних зразкiв зменшилось бiльше нiж на 5 % або зменшення середнього значення маси серiї основних зразкiв бетонiв дорожніх і аеродромних покриттiв перевищило 3%, то випробування припиняють i в журналi випробувань роблять запис, що бетон не вiдповідає марцi за морозостійкістю, що вимагається.
7.3 Середню мiцнiсть бетону в серiї контрольних зразкiв визначають згiдно з ГОСТ 10180. Зменшення маси для бетонiв дорожнiх i аеродромних покриттів визначають порівнянням середньоарифметичної маси серiї основних зразків після проміжних i підсумкових випробувань з середньоарифметичним значенням маси основних зразків до випробування.